Есе – невеликий за обсягом прозовий
твір, що має довільну композицію і
виражає підкреслено індивідуальну точку зору автора та враження з
конкретного приводу чи питання й не претендує на вичерпне та визначальне трактування
теми.
Завданням
есе, на відміну від розповіді, є інформація або пояснення, а не драматичне
зображення або переказ якої-небудь життєвої ситуації. Есе досягає своєї мети за
допомогою прямого авторського вислову, для чого не вимагається створення ні вигаданих
персонажів, ні сюжету, що пов’язує їх.
Це твір, який базується на творчому підході людини до розкриття
поставленої в початковому тексті завдання, яке необхідно підтверджувати
аргументами і фактами.
Як жанр критики та публіцистики, есе передбачає
новий, суб’єктивно забарвлений виклад про що-небудь і може мати філософський,
історико-біографічний, публіцистичний, літературно-критичний,
науково-популярний, белетристичний характер. Його мета полягає в розвитку
навичок самостійного творчого мислення та письмового викладу власних думок.
Визначальними рисами есе, як
правило, є невеликий обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено суб’єктивному її
тлумаченні, довільна композиція, незвичайна
манера мислення. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю,
використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на
розмовну інтонацію та лексику. На перший план виступає особистість автора.
Відмінності
есе від інших жанрів письмових робіт:
|
Особливості деяких видів письмових
робіт
|
Особливості есе
|
|
Твір на літературну
тему
|
Яскраво виражена авторська позиція. Щоб виразити себе,
автор есе наводить багато прикладів, проводить паралелі, добирає аналогії;
використовує асоціації, символи, робить непередбачувані висновки, тож
виникають несподівані повороти думки
|
|
Роздум:
строго визначена
структура висловлення: теза,
аргументи, висновок
|
Вільна композиція.
Стилю притаманні
легкість, ефект розмови із співбесідником, образність, афористичність
|
|
Оповідання:
мета – зображення
певної події, наявність сюжету й вигаданих або справжніх героїв
|
Мета – інформація чи інтерпретація, інформування про ідеї, пояснення і
переконання, а не переказування подій чи ситуацій; немає вигаданих персонажів
і сюжету
|
|
Реферат:
можлива компіляція
досить великих уривків з авторських робіт з посиланнями на джерела
|
Ексклюзивна робота, у
якій автор висловлює СВОЮ точку зору
|
|
Нарис:
у центрі – певна подія, яка справила сильне враження
на автора
|
У центрі –
суб’єктивна точка зору на проблему, подію чи ситуацію, яку автор описує чи
аналізує
|
Структура
есе
1.
Вступ – суть та обґрунтування вибору
даної теми, складається з ряду компонентів, пов’язаних логічно й стилістично.
На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати тезу, яку розкриєте в основній частині. Тут ви повинні
погодитися з думкою автора повно чи частково або не погодитися. У вступі
фокусується увага на проблематиці есе, ставляться ключові питання. Не зайвим
буде вказівка на
актуальність (значимість для сучасного суспільства) проблеми есе.
2.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми та
виклад ключового питання. Ця частина
передбачає розвиток аргументації та аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи
з наявних фактів, інших доказів та позицій із цього питання. Основний зміст есе
являє собою аналіз початкового
тези-гіпотези, який неможливий без пошуку
заперечень, формулювання протилежних точок зору, знаходження парадоксальних
рішень, пошуку прикладів із публіцистики, художньої літератури, із досвіду
власного життя. Тут мало погодитися або не погодитися з чиєюсь думкою. Необхідно
продовжити або доповнити її. Аргументи повинні бути послідовними. Кожна думка має підкріплюватися
доказами.
У процесі побудови есе необхідно
пам'ятати, що один абзац повинен містити тільки одне твердження й відповідний
доказ, підкріплений ілюстративним матеріалом.
3. Висновок – узагальнення
та аргументація, які підсумовують есе або ще раз вносять пояснення,
підкріплюють сенс і значення викладеного в основній частині.
Етапи
роботи над есе
1. Вибір теми та визначення проблеми.
Зверніть увагу на точне формулювання
теми есе, яка, як правило, формулюється так, що передбачає не одну «правильну»
відповідь, а кілька рішень. Виявлення проблеми та її рішення становить основний
зміст есе.
Перед початком написання есе,
обдумайте його структуру та зміст. Найпростіше це зробити, поставивши самому
собі декілька питань стосовно тематики. Формулювання відповідей на них допоможе
в написанні основній частині. Намагайтеся відразу визначити стилістику свого
майбутнього оповідання. Важливо пам’ятати про те, що чим чіткіше та ясніше буде
поставлена проблема,
то тим легше підібрати матеріал для неї, тим динамічніше й цікавіше буде
написана вами робота.
2.
Підбір матеріалу
Як тільки тема стає ясною і
сформульована проблема есе, необхідно витратити час на збір матеріалу (книги,
статті, Інтернет-ресурси) і його аналіз. Корисно у вільній формі виписати все,
що може знадобитися: поняття, протиріччя, асоціації, цитати, афоризми,
приклади, тези, думки, аргументи, імена, події, тобто записати все, що здається
потрібним, цікавим, що стосується теми.
У роботі важливими є докази. Вони
бувають двох типів – якісні й кількісні. У першому випадку тезу необхідно підтвердити двома або трьома
значущими і вагомими аргументами. А в другому випадку – теза аргументується масою
різноманітних прикладів, у такому випадку написаний доказ буде всебічним.
Правильно написане есе потребує
різноманітних засобів риторичної техніки. Рекомендується використовувати
антитези, повторення, риторичні запитання, вигуки. У будь-якому випадку,
використовуючи такі засоби, ви значно підсилите вплив на читача, проте використовувати їх потрібно доцільно і
правильно.
3.
Робота над чернеткою.
Роботу необхідно починати з чернетки,
що дає можливість працювати творчо.
Писати тільки на одній його стороні. Поля потрібні, щоб вносити виправлення та
доповнення в процесі перечитування та редагування первинного тексту. На звороті
аркуша залишається місце для запису цитат, прикладів, що конкретизують думку
тощо. Обов’язково потрібно перевірити структуру: чи є логічний зв’язок між
абзацами, чи в єдиному стилі написано роботу, чи немає зайвої інформації. Есе
повинне вийти коротким і лаконічним.
Уникайте помилкових емоцій і зайвих слів. Знайдіть щирий тон, не дуже
офіційний, але і не надто розмовний.
Внесіть до есе нотку оптимізму.
4.
Написання есе.
Орієнтовний
план есе
1. ВСТУП – один абзац
·А.
Використовуйте «пастки» для залучення уваги, такі як: цитата, вірш, питання,
роздуми, незвичайні факти, ідей або смішні історії.
·Немає
необхідності висловлювати в першій пропозиції основну думку.
·Уникайте таких
фраз, як «Це есе про ...» або «Я збираюся поговорити про...».
2. ОСНОВНА ЧАСТИНА – 2-3 абзаци.
·Виражайте свої
думки зрозуміло.
·Підкріплюйте
основні ідеї фактами, роздумами, ідеями, яскравими описами, цитатами або іншою
інформацією чи матеріалами, які інтригують і захоплюють увагу читача.
·Використовуйте
довідкові матеріали, щоб усунути тавтологію.
3. ВИСНОВОК – один абзац.
·Продемонструйте
вашу позицію щодо порушеної проблеми.
·Зробіть узагальнення
та аргументацію, яка підсумовує
викладене в основній частині.
Використання
мовно-стильових засобів у
творі-есе:
1.
Важливу роль відіграють
порівняння.
2. Велика
увага приділяється внутрішньому
змісту і зовнішній оболонці
слова. Гра зі словом
на рівні оригінального
осмислення теми.
3. Авторське використання
великої літери, коли
є потреба піднести
певні акценти, та
малої літери, коли
навпаки є необхідність,
підкреслити втрату величі
чи особистісної цінності.
4. Авторське використання
розділових знаків, абзаців.(Й.Бродський: «Три крапка –
сліди слів, що
пішли навшпиньках»).
5. Контекстуальне використання
засобів
зображувального-виражального
ряду. Не треба
боятися «поєднання непоєднуваного»; неочікуване
може бути якраз
найцікавішим у контексті роздумів.
6. В
есе є вмотивованим
і доречним використання
складних синтаксичних конструкцій
і неповних речень,
обірваних фраз; використання
усього арсеналу вставних слів,
відокремлених членів речення вигуків…
7. Одним
із головних аспектів
є чуттєво-емоційний лад
викладу думок.
В
основу тексту покладено роздум,
спричинений тим, що автор бачить, чує, переживає, що ятрить його душу, на що
немає відповіді, а хотілося б, щоб була. Тож завдання есе – зовсім не розповідь
про життєву ситуацію, а інформування про спричинені нею ідеї, їхні
пояснення, ненав’язливе намагання
переконати в чомусь адресата мовлення.
Зрозуміло, есе як вид
роботи з української мови не слід змішувати з
методичним прийомом розвитку критичного мислення. Суть прийому
«написання есе» в такій технології можна сформулювати так: «Я пишу для
того, щоб зрозуміти, що я про це думаю». Це «вільне» письмо на запропоновану
тему, у якому найбільше цінується самостійність, аргументованість,
оригінальність вирішення проблеми, дискусійність. Часом у технології критичного
мислення цей прийом застосовують як підсумкову рефлексію, коли на усну
рефлексію бракує часу.
Щодо есе як виду роботи
в курсі вивчення української мови, то цей жанр учнівської творчості має
передавати думки автора, його сприйняття ситуації, почуття, народжені в процесі
міркування. Це своєрідний «потік інформації», що поєднує філософські роздуми та
авторську емоційну оцінку, підкреслено неупереджену. Почуття автора, до речі,
неоднозначні, тут виражаються не через штучно приліплені висновки (як це часом робиться у шкільному творі), а природно і логічно. Як у житті.
Чудово, якщо есе перетворюється на полеміку автора із самим собою.
При
оцінюванні есе в центрі уваги
знаходиться:
Ø здібність
критично та незалежно оцінити наявні дані, точку зору, позицію, аргументи;
Ø здібність
розуміти, оцінювати та встановлювати зв’язки між ключовими моментами проблем та
запитань;
Ø уміння
диференціювати протилежні підходи та моделі, застосовуючи їх до емпіричного
матеріалу або дискусії з принципових питань;
Ø здатність
до застосування аналітичних підходів, моделей тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар