Літературна світлиця „На гостини до митця…“

Патріотичне виховання дітей та молоді – першочергове завдання суспільства, основа моральності нації. Сьогоднішні події в Україні акцентують увагу кожного на значимості виховання шанобливого ставлення до пам'яті про подвиг українського народу, його визначний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні.

У рамках відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги 29 квітня 2015 року відбулося чергове засідання літературної світлиці „На гостини до митця…“, гостем якого став письменник Анатолій Іванович Гай, який про війну знає не тільки з книг та розповідей, а й сам воював в Афганістані.

Гай А.І. (15.10.1952, с. Бірки) — член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України, лауреат літературної премії ім. І. С. Нечуя-Левицького. Голова Київського обласного творчого об’єднання письменників. Автор 14 прозових книг для дітей і дорослих, у т.ч. збірок повістей та оповідань „Зажинки“ (1979), „Хамаль — місяць весняний“ (1984), „Сім струн райдуги“ (1985), „Тиша над полігоном“ (1986), „На тих афганських рубежах“ (1991), „Чорна рота“ (1995), „Вужик“ (1998), „Палаючий перевал“ (1999), „Блаженна Марія“ (2002), „Біла Церква – Афганістан – Вічність“(2004) та ін.

Анатолій Іванович презентував свою нову книгу «Крапля нашої крові на чужім знамені», яка побудована на документах і свідченнях про участь білоцерківців у 46-ти війнах і збройних конфліктах на території 32-х країн світу з 1921 року по даний час. Про роботу над виданням, солдатські долі героїв, які є і будуть уроком для нинішніх і майбутніх поколінь, розповів сам Анатолій Іванович. У найбільшому розділі книги висвітлено участь білоцерківців у неоголошеній радянсько-афганській війні. Автором з не досліджуваних раніше джерел уперше найбільш точно встановлена загальна цифра учасників тієї війни з Білої Церкви – 1750 військових і цивільних осіб. На зустрічі письменник розповів присутнім про роботу над книгою, про перебування в Афганістані під час війни, а також про зустрічі з сім’ями воїнів-інтернаціоналістів. У книзі використані світлини з військової фото- і кінохроніки Національного історичного музею України, музею Великої Вітчизняної війни у Києві, Білоцерківського краєзнавчого музею, фотоархіву автора книги, сімейних фотоархівів білоцерківських воїнів-інтернаціоналістів.

На згадку про зустріч Анатолій Іванович подарував ще дві книги: „Війна 1941-1945 через об’єктив фотодокументалістики“ та „Князі Острозькі“

Усе, що не закарбоване у слові, приречене на забуття. Тому і важлива книга, щоб передати прийдешнім поколінням історію народу, долі людей, щоб пам'ятати...