Нелегка праця письменника. А ще й тоді, коли ти ставиш для себе, здається, нездійсненну мету. Таку мету два роки назад поставив для себе А.Д.Гудима, запланувавши видати семитомник своїх творів. І він її досяг.
20.10.2016 року з ініціативи і підтримки начальника управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області Петрика Юрія Федоровича вся шкільна родина Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 щиро зустрічала свого давнього друга, старшого наставника Андрія Дмитровича Гудиму та зібрала у дружньому колі вчителів української мови та літератури, бібліотекарів та учнів-читачів шкіл міста. Він прийшов із почесною місією: презентувати 7-томне видання свого творчого доробку і подарувати по одному примірнику кожній шкільній бібліотеці.
Звучить музика, і на сцену виходять актори-аматори. Вони роблять екскурс у минуле Андрія Дмитровича. Кожному з нас найдорожчі ті місця, звідки починається дитинство. Отчий дім завжди згадується, сниться, гріє теплом на великій відстані. У ньому живе світ предків, з нього починається пізнання світу, зберігається жива пам'ять про дитячі та юнацькі роки. Нагадує про ласкавість матері та перші повчання батька. І тоді з роками проймаєшся повагою до непомітних у дитинстві речей.
Картини голодного дитинства постали перед очима присутніх. Розпач, тривога раз у раз зривалися з дитячих уст. Наскрізною ниткою звучали рядки з творів автора: «Нас виховували страждання батьків, їхня самопожертва й каторжна праця в ім’я майбутнього».
Автору болить не лише «всохле джерело, забута стежка, оніміла хата», й «насущне і тривожне – хто присягне на гордій корогві». Нині вона, Україна, - це наш нестерпний біль:
За нами – обездолений народ.
За нами – упосліджена країна.
А потім був Майдан… Гра акторів змусила пережити страшні картини зими 2014 року. Подїї АТО, відтворені учнями, викликали у глядачів непрохану сльозу. Хореографічна композиція «Пливе кача» змусила битися серця присутніх тривожніше. «Синам світла» звучать слова вдячності за відвагу, мужність, мир і спокій.
А далі спогади про світлі й чисті почуття із повісті «А зорі відлітають в ірій». Події не вигадані. Старшокласники майстерно зіграли історію кохання Андрія та Валі, відтворивши почуття, якими вже давно вщерть наповнене серце автора.
Виховати любов у собі – це для кожного найбільша відповідальність і найвищий сенс життя. До цього повинні прагнути і наближати його найкращими помислами, кожним порухом серця. Заради цього у слові – душа Автора, щира, щедра, вдячна. У своєму виступі Андрій Дмитрович висловив сердечну подяку усім, хто причетний до благородної справи: І.П.Шилову, Г.А.Дикому, А.Г.Дрофі, В.П.Савчуку.
Ю.Ф.Петрик від усіх учителів й учнів міста подякував за дорогоцінний подарунок і можливість відкрити для себе унікальну творчість нашого талановитого земляка, доторкнутися до прекрасного, перегорнути сторінки історії свого народу, разом із автором пережити його радощі й болі.
І на олтар нині сущих, і нащадкам принесено достойну дещицю, котра спроможна відкрити кожному з нас правду про сьогодення. І зробити висновки тим, хто править нині світом.
І сьогодні митець сповідує високі морально-духовні принципи і не відступає з передових позицій українства, а продовжує активно діяти, творити, мріяти.
Одна мрія здійснилася. Переконані, що й інші мрії Андрія Дмитровича обов’язково здійсняться.
Захід підготували і провели Качка Г.Г. та Омельченко Т.В..
Немає коментарів:
Дописати коментар